“Герої Меча і Магії 3: Відродження Ерафії” – знамените покрокове стратегічне RPG, яке й досі вважають еталоном у серії Heroes of Might and Magic. Гра розроблялася в стінах студії New World Computing, а видавцем виступила компанія The 3DO Company. Гра вийшла в світ у 1999 році, а навесні 2000 року її локалізувала російська компанія “Бука”.
Дія “Героїв Меча і Магії 3” проходила у вигаданому світі, наповненому різноманітними міфічними та фантастичними істотами. На ігровій карті можна було захоплювати замки, шукати скарби, воювати з ворожими арміями та героями, подорожувати морем, добувати ресурси, і все це в атмосфері старого доброго фентезі. На початку кампанії або одиночної місії гравцям надавався під управління один замок і кілька героїв, яких потрібно було відправляти на пошуки ресурсів і очищення околишніх територій від ворожих монстрів. Кожен герой мав свої унікальні здібності, і з часом гри він отримував нові рівні та очки характеристик, які гравці могли розподіляти на свій розсуд. Крім того, у героїв було багато слотів для екіпіровки.
Кожен персонаж одночасно був і ватажком армій, які часом складалися з досить різношерстних загонів. Грифони могли боротися з нежиттю, а гобліни – з ельфами. При нападі армії героя на ворожі загони, ті могли ухилятися від бою, відповісти на атаку або ж стати під його знамена, таким чином поповнюючи ряди бійців. Якщо ж бій все-таки відбувався, гравець потрапляв на тактичну карту. Кожна сторона по черзі пересувала свої загони або ж атакувала здалеку, залежно від типу підрозділів. Перемога зараховувалась тому, хто розгромив усі ворожі загони або ж звернув їх у втечу. Сильний герой мав різні бонуси, які підвищували базові здібності загонів. Крім того, гравець міг навчити своїх героїв різним магічним закляттям.
Окрім боїв і подорожей по всій ігровій карті, гравцям доводилося займатися облаштуванням своїх замків і міст. Кожне з них належало представникам тієї чи іншої раси, що впливало на найм загонів. Наприклад, в ельфійському місті дозволялося наймати бойових єдинорогів, ельфів-стрільців і древолюдів, а в людській вотчині – лицарів, грифонів, арбалетників і так далі. Кожен тип загонів можна було покращувати шляхом підвищення рівня будівель, в яких вони і наймалися. Повністю забудоване місто вимагало безліч ресурсів, але це того варте. Гравець міг наймати не лише велику кількість підрозділів, а й витримувати масовані ворожі атаки завдяки потужним стінам і вежам.