Shadow of the Tomb Raider – пригодницька гра від студії Eidos Montréal та видавця Square Enix, випущена 14 вересня 2018 р. на ПК, PlayStation 4 та Xbox One.
Ця гра – фінальна частина трилогії-перезапуску, що розповідає про становлення Лари Крофт як відважної та відчайдушної розкрадачки гробниць. Переживши смертельно небезпечні пригоди на острові Яматай та в Сибірі, Лара тепер відправляється в Південну Америку. Цього разу дівчиною рухає не прагнення довести вірність наукових гіпотез її батька, а помста. Вона переслідує верховного вождя "Трійці" – давнього ордена, причетного до загибелі лорда Річарда Крофта. До певного моменту удача супроводжує Лару, але потім все починає йти не за планом. Наша героїня знову змушена боротися за своє життя та в одиночку протистояти як дикій природі, так і озброєним до зубів супротивникам. Вона просто не має права здатися і відступити, адже на кону стоїть не лише пам'ять про батька, але й долі інших людей, за яких Лара відповідає.
З ігрової точки зору Shadow of the Tomb Raider є безпосереднім продовженням попередньої гри серії – Rise of the Tomb Raider. Відмінностей між сіквелом і тріквелом в плані ігрового процесу вкрай мало. Кілька нових видів боєприпасів з новими ефектами, нові активні здібності героїні, що підвищують її бойові, захисні та дослідницькі характеристики, більш продумані системи стелсу та дайвінгу – ось, мабуть, і всі нововведення, якими може похвалитися третя частина перезапуску.
Ще однією відмінністю Shadow of the Tomb Raider від її попередниць є зменшення частки бойових зіткнень та більший акцент на дослідження світу і рішення головоломок. Гробниці в SoTR безумовно вдалися, і їх можна сміливо назвати одним з найцікавіших елементів ігрового процесу. Інша перевага гри – бічні квести. Автори постаралися піти від примітивних місій типу "іди–знайди–вбий/принеси" і зробили кожну сайд-місію неповторною та запам'ятовуючою.
На жаль, цього не можна сказати про основну сюжетну лінію. Вона лінійна і в ряді місць повторює сюжет Rise of the Tomb Raider. Обіцяного розвитку образу головної героїні не вийшло. Не вдалися і ключові неігрові персонажі, як союзники, так і антагоністи, які більше нагадують говорючі ляльки, ніж живих людей з їхніми мотивами, думками, правом на помилку тощо.