Огляд фестивалю настільних ігор Games Day 2026
У вихідні 17 і 18 січня відбувся восьмий Фестиваль настільних ігор Games Day. Його організатори, хобі-центр goldfish, намагалися розважити відвідувачів найрізноманітнішими активностями, а також продемонструвати новинки серед настільних ігор різного формату та калібру.
Про історію та поточні справи goldfish я вже розпитував одного з співзасновників видавництва, Антона Морозова. А тепер настав час розповісти, що саме організатори привезли на майданчик Данилівського Event Hall для відвідувачів фестивалю та що з цього мені вдалося випробувати.
Розпочну з загальної інформації. Значна частина майданчика була відведена під «ігратки» видавництв «Лавка ігор», «Еврика», «Crowd Games» (не плутати з «Crowd Republic» — це зовсім інша компанія, хоч також займається настолками, але зосереджена на краудфандингу), «Фабрика ігор», «Ніза Гамс», «Freak or Geek», «Геменот» та «Етерис». Там всі бажаючі могли ознайомитися з різними настільними іграми під керівництвом спеціально навчених майстрів, які знали всі тонкощі правил. А також біля кожної ігратки сусідив стенд-магазин відповідного видавництва, де можна було купити сподобавшуся настолку.
Були також окремі стенди-лавки з сувенірною продукцією, різноманітними аксесуарами, такими як ігрові кубики, і навіть шоколадними виробами (серед яких були предмети та персонажі коміксів, фільмів, ігор тощо). Але всі продавці зосередилися в одній зоні, поруч з входом.
Окремо згадаю зону, де проходила гра/презентація гри «Кров' на годинниковій вежі», оскільки ця новинка була першою, з якою мені вдалося ознайомитися. Я навіть записувався заздалегідь на сесію (благо, це було зроблено за пару кліків у Telegram-боті).
Забавно, що «Кровь» є локалізацією іноземної Blood on the Clocktower, яка, у свою чергу, є варіацією нашої «Мафії». Одним з основних відмінностей є величезна кількість ролей зі своїми властивостями та можливостями. Фактично, в кожному сценарії (а їх передбачено кілька) всі жителі (як мирні, так і прихильники демона) мають якісь особливості.
Друге відмінність від «Мафії» в тому, що нічні вбивства тут вчиняються певними персонажами (в першу чергу демоном, знищення якого є метою добропорядних городян), а для лінчування необхідно, щоб вирок отримав більше голосів, ніж половина живих жителів. Але є нюанс — мертві також можуть голосувати, правда, один раз. Тому під кінець гри навіть убиті раніше гравці можуть схилити чашу вагів на певну користь.
А ось ідея з «отруєнням», коли персонаж, що використовує свою здатність, отримує неправильну інформацію від ведучого (так, у грі є окрема людина, відповідальна за всі взаємодії), мені не сподобалася. Занадто багато невизначеності стає. Хоча, можливо, для більш досвідчених гравців, які легко просчитывают всі варіанти, це справді спосіб підвищити складність.
Ще одна гра, яку я випробував, була вже більш стандартною настільною грою — «Плавники». Це друга гра з серії (першою була «Крила», а третьою «Дракони»), де потрібно збирати та розводити тварин (в даному випадку — риб), причому всі карти та фішки в руках у гравців відкриті, і можна заздалегідь прорахувати можливості суперників (за винятком того, які карти вони візьмуть з колоди). Зрозуміло, за наявності досвіду. У мене такого не було, тож у результаті я зайняв останнє місце.
Взагалі, серед ігор виявилося досить багато кооперативних, де гравцям потрібно не змагатися чи воювати один з одним, а, навпаки — працювати разом, щоб впоратися із завданнями, перешкодами та неприємностями, які їм підкидає гра. Однією з таких є «Круте піке», де протягом семи ходів літак Бройлер 747 зазнає катастрофи, і гравцям потрібно дотягнути до аеропорту, при цьому не врізавшись в інший літак, не перевернувшись, а під кінець обов'язково випустивши шасі та закрилки.
І так, гра є локалізацією іноземної Sky Team і зміна назви на мій погляд виправдана, оскільки миттєво дозволяє зрозуміти суть ігрового процесу. Головним викликом для гравців тут є комунікація, оскільки їм по черзі потрібно використовувати кубики для всіх дій, але при цьому не можна повідомляти, що саме на них випало. Наприклад, використовуючи кубик, де випало 6, щоб потягнути штурвал до себе, ви ризикуєте перевернути літак, якщо в іншого гравця не випало великого числа, щоб компенсувати крен.
На щастя, навіть переговорюючись загальними фразами, такими як «я буду тягнути з мінімальною/максимальною силою», мені і приєднаному до гри партнеру («Круте піке» розраховане ровно на двох гравців) вдалося-таки посадити літак і повністю зупинитися в межах злітної смуги.
Ще з кооперативних ігор я зіграв у «Етерис: Печать Стихий». Точніше її кооперативний варіант — сама по собі «Етерис» представляє з себе колоду карт з п'ятьма мастями-стихіями, для яких автори придумали кілька різних ігор, точно так само як є різні ігри з звичайними картами.
Кооперативна гра — це фактично пасьянс, де потрібно викладати карти за старшинством, але знову ж таки не можна прямо називати вартість карти, яку викладаєш. Якщо чесно, це відчувається якось штучно, на відміну від управління літаком в «Крутому піке».
Ще я зіграв партію в змагальний варіант «Етерис» на трьох. Там необхідно було по черзі викладати карти так, щоб наступна побила попередню. Чия карта залишалася зверху, той і перемагав в кінці раунду.
Серед ігор були навіть такі, де можна грати одному. Наприклад, карткова гра за серіалом «Метод», де потрібно читати описи місць злочину та справ підозрюваних, а потім обирати дію, після чого переходити до вказаної події. По суті це «Вибери своє пригоди», тільки на картах, а не у вигляді книги.
Інша справа — гра «Остання виживша» (Final Girl), що дозволяє відчути себе героїнею фільму в жанрі жахів-слешера. Тут задіяні і карти, і кубики, і фішки, і саме ігрове поле, яке можна частково замінити, докупивши модулі. Від модулів залежить, хто саме буде головною героїнею (зокрема, її здатність), де буде відбуватися дія і хто буде монстром. Модулі не соромляться пропонувати лише трохи перейменовані локації та персонажів із «П'ятниці 13», «Чужого», «Дуже дивні справи», «Термінатора» та інших культових франшиз жанру.
Ну, а тепер розповім про «Кошатницю» та «Наш капітан мертвий». Як не як, це новинки goldfish. «Кошатниця» (Cat Lady) якраз має вийти. Це змагальна гра на 2-4 гравців, де потрібно збирати з вулиці (т. е. ігрового поля) котів, їжу, гри, іграшки та костюмчики. А в кінці (коли всі карти з колоди викладені на ігровому полі) підраховуються очки. При цьому якщо за нагодованих котів очки додаються, то за голодних — віднімаються. Загалом, досить комплексно, але доступно — навіть такому новачкові як я знадобилося лише десятиминутне пояснення. Шкода, що це не допомогло мені перемогти.
«Наш капітан мертвий» — гра кооперативна, явно натхненна «Зоряним шляхом» та іншими космооперами. Представляє собою типовий епізод серіалу, коли корабель потрапляє в перепліт, і потрібно як можна швидше з нього вибратися. У даному випадку буквально: мета гри — полагодити гіпердвигун, попутно відбиваючись від прибульців, аномалій та інших неприємностей, які виникають кожен хід (що саме трапиться, визначає карта, витягнута з колоди «тривога», причому остання карта — це вибух реактора і знищення нашої посудини).
Правила в «Капітані» досить заплутані — є безліч ролей екіпажу (хоча сама команда передбачається від 2 до 7 осіб) з різними особливостями та статами, різноманітні навички, інвентар, апгрейди для систем (які ще й виходять з ладу при певних «тривогах»). Єдине, що дещо дивно виглядає — за правилами агресивні прибульці, кораблі яких постійно обстрілюють наш зореліт, при десанті до нас нікого не атакують, лише заважають переміщатися. А в іншому досить захоплююча і динамічна гра для любителів космічної н-ф.
Ну, і наприкінці я хотів би розповісти про забавний атракціон, який влаштували на Games Day фанати Вахи з громадськості «Всего лишь люди». Всім бажаючим пропонувалося провести радіокерований танк по смузі перешкод, вистрілити в інший танк (стоячий на іншому кінці поля) і повернутися на вихідну позицію. Тих, хто пройде випробування швидше за всіх, чекав приз.
Як мені пояснили, спочатку планувався турнір, де учасники змагалися б на танках. Однак у одного з них погано працювало управління, тому вирішили змінити формат змагання. Можливо, на якому-небудь наступному фестивалі поєдинок, нарешті, зроблять. У «Всего лишь людей» взагалі є далекосяжні плани стосовно створення різних електронних девайсів. Наприклад, сервочерепа з підтримкою ІІ.
Ще з додаткових активностей на Games Day був стенд РосНОУ, де можна було взяти участь у змаганні по поясненню та відповісти на запитання дня (з отриманням призу). А також стенд по виготовленню власних значків.
Загалом фестиваль мені сподобався. Якщо вірити статистиці goldfish, за два дні його відвідали 3 тисячі любителів настільних ігор. Багато з них при мені навіть купували сподобалися тайтли.
В подальшому я бачив скарги, що було тіснувато і немає де сісти. Однак особисто я нестачі місць не бачив. Так, якщо хотілося пограти в певну настолку, то могло не пощастити і потрібно було довго чекати (особливо це стосувалося ігор, де потрібно було рівно два учасники), але взагалі вільні місця були в достатній кількості.
Тож бажаю хобі-центру goldfish та його фестивалю Games Day успіхів і подальшого розвитку.